Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року Справа № 922/1830/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Іванової Л.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція"на рішеннявід 13.06.2014

господарського суду Харківської області

та на постанову від 12.09.2014Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/1830/14 господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція"доХарківського державного вищого училища фізичної культури № 1за участю третьої особи, яка не заявляє са- мостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного підприємства "Лідія-Парк"простягнення 999 984,89 грн.та за зустрічним позовомХарківського державного вищого училища фізичної культури № 1доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція"за участюпрокуратури Харківської областіпрозобов'язання вчинити певні діїВ судове засідання прибули представники сторін:позивачаПивоварова Р.В. (дов. від 02.03.2014 № б/н);відповідачаБаранов Т.О. (дов. від 09.09.2014 № 1); Удовиченко А.О. (дов. від 09.09.2014 № 1);третьої особине з'явились;прокуратуриКузнецова Ю.В. - посвідчення № 2393 від 26.11.2013;

Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 10.11.2014 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (надалі - ТОВ "Стальконструкція") звернулося до господарського суду із позовом до Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного підприємства "Лідія-Парк" (надалі - ПП "Лідія-Парк") про стягнення заборгованості у сумі 999 984,89 грн. за виконані та неоплачені роботи по Договору підряду про закупівлю робіт за державні кошти № 8/12 від 08.12.2011 (урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 16541 від 20.05.2014).

Заперечуючи проти позову, 03.06.2014 відповідач - Харківське державне вище училище фізичної культури № 1 звернулося до господарського суду з зустрічною позовною заявою до ТОВ "Стальконструкція" про зобов'язання відповідача за зустрічним позовом полагодити пошкоджений стадіон "Олімпік", який розташований за адресою: м. Харків, пр-т Академіка Курчатова, 1.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.06.2014 у справі № 922/1830/14 (суддя Аріт К.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2014 (колегія суддів: Здоровко Л.М. - головуючий, судді - Плахов О.В., Шутенко І.А.), в первісному позові відмовлено повністю; стягнуто з ТОВ "Стальконструкція" на користь Державного бюджету України 18172,70 грн. судового збору; зустрічний позов задовольно повністю; зобов'язано ТОВ "Стальконструкція" полагодити пошкоджений стадіон "Олімпік" Державного вищого училища фізичної культури № 1 за адресою: м. Харків, пр-т Академіка Курчатова, 1, повернувши його в попередній стан; стягнуто з ТОВ "Стальконструкція" на користь Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1 - 1218,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач за первісним позовом - ТОВ "Стальконструкція" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2014 скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення первісного позову та відмовити у задоволенні зустрічного позову. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушенно норми матеріального та процесуального права, і зокрема, частини 1 ст. 212, частини 1 та 2 ст. 640 Цивільного кодексу України, оскільки відсутність бюджетного фінансування не свідчить про невиконання підрядником своїх зобов'язань за договором. Крім того, задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суди невірно застосували положення ст. ст. 16, 623, 1166 Цивільного кодексу України, що свідчить про неналежну юридичну оцінку обставин справи за зустрічним позовом та призвело до прийняття неправомірних судових рішень і є підставою для їх скасування.

Відповідач - Державне вище училище фізичної культури № 1 у відзиві на касаційну скаргу заперечило проти її доводів та просило залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін, думку прокурора та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що предметом первісного позову є матерільно-правова вимога про стягнення заборгованості у сумі 999 984,89 грн. за виконані та неоплачені роботи з реконструкції та будівництва стадіону "Олімпік" на підставі Договору підряду про закупівлю робіт за державні кошти № 8/12 від 08.12.2011, які обгуртовані тим, що відповідач за первісним позовом в порушення умов Договору та вимог ст. ст. 875, 882 Цивільного кодексу України, відмовився підписувати Акти виконаних робіт, а отже і здійснювати оплату, що і стало підставою для звернення до суду.

Предметом зустрічного позову є зобов'язання ТОВ "Стальконструкція" повернути стадіон "Олімпік" Державного вищого училища фізичної культури № 1 в попередній стан, заявлений на підставі ст. ст. 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляійної інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову, виходив з того, що виникнення прав та обов'язків сторін щодо реконструкції та будівництва стадіону "Олімпік" за Договором підряду № 8/12 від 08.12.2011 пов'язано виключно з наявністю певної відкладальної обставини - відповідного фінансування, а також з моментом підписання сторонами Акту прийому-передачі об'єкту для реконструкції та будівництва, і саме з цього моменту у учасника виникає обов'язок приступити до виконання обумовлених сторонами робіт, а у замовника після виконання відповідних робіт оплатити їх вартість учаснику. Судами встановлено, що фінансування реконструкції та будівництва об'єкту не було здійснено, Акт прийому-передачі об'єкту для реконструкції та будівництва сторонами підписано не було, тому взаємні права та обов'язки сторін за Договором підряду не виникли, у зв'язку з ненастанням наведених відкладальних обставин. Крім цього, судами зазначено, що захищати будь-які права за даним Договором підряду, з якого не виникли права та обов'язки сторін, та у спосіб, обраний позивачем за первісним позовом, є недопустимим.

В частині задоволення зустрічного позову суди виходили з того, що відповідачем за зустрічним позовом виконано ряд будівельних робіт по реконструкції та будівництву стадіону "Олімпік" поза межами будь-якого договору, тобто за відсутності жодних правових підстав, без узгодження з власником стадіону "Олімпік", і такими діями Харківському державному вищому училищу фізичної культури № 1 нанесено шкоду в обсязі виконаних робіт, тому, з посиланням на приписи ст. ст. 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, дійшли висновку про правомірність вимог позивача за зустрічним позовом щодо зобов'язання полагодити стадіон "Олімпік" шляхом повернення його в попередній стан, оскільки саме таким шляхом можуть бути відновлені майнові права власника стадіону "Олімпік".

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, при вирішенні первісного позову, суди попередніх інстанцій не в повній мірі дослідили умови укладеного між сторонами договору підряду, належно не перевірили обставини щодо виконання чи не виконання сторонами умов договору, що не можна вважати такими, що грунтуються на матеріалах справи.

Суди не врахували того, що права та обов'язки сторін виникають з правочинів і задовольняючи зустрічні позовні вимоги про приведення у первісний стан стадіон "Олімпік", не дослідили обставин справи з приводу того, які ж роботи були виконані, оскільки відсутність фінансування не звільняло позивача за первісним позовом від виконання договірних зобов'язань з реконструкції та будівництва стадіону "Олімпік" у строк до 20.04.2012, як обумовлено сторонами у пункті 5.1. Договору підряду, з залученням субпідрядників, з огляду на важливіість розвитку спортивної інфраструктури напередодні проведення Євро-2012.

Відповідно до частини 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду рішень господарських судів у справах зі спорів про стягнення заборгованості за Договору підряду (постанова ВСУ від 02.10.2012 у справі № 23/236).

Крім цього, стаття 49 Господарського кодексу України визначила, що підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого само врядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

В силу приписів ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з положень вказаної норми, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 1166 Цивільного кодексу України.

При цьому, протиправною поведінкою у цивільних правовідносинах є, зокрема, порушення особою вимог правової норми, тобто здійснення заборонених дій, оскільки за принципом генерального делікту, кожному заборонено заподіювати шкоду майну або особі та будь-яке заподіяння шкоди іншому вважається протиправним.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено два способи відшкодування заподіяної шкоди: відшкодування шкоди в натурі; повне відшкодування заподіяних збитків.

Компенсація шкоди, заподіяної особі, у повному обсязі за допомогою відшкодування збитків передбачає, зокрема, відшкодування витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст.22 ЦК України). Стягнення цих збитків відповідає принципу повного відшкодування заподіяної шкоди та забезпечує відновлення майнового стану особи, якій заподіяно шкоду.

Посилаючись на вищезазначені норми, господарський суд першої інстанції не встановив наявність чи відсутність всіх елементів складу правопорушення, не з'ясував у чому полягають неправомірні дії чи бездіяльність, внаслідок яких позивачу за зустрічним позовом спричинена шкода та яка саме шкода завдана, що свідчить про не встановлення усіх обставин, що входить до предмету доказування у даній справі.

В свою чергу, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, не виправив допущені місцевим господарським судом порушення.

Викладене свідчить про те, що суди попередніх судових інстанцій припустились неправильного застосування приписів частини 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судових актів у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що рішення господарського суду і постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2014 та рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2014 у справі № 922/1830/14 скасувати.

Справу № 922/1830/14 направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

Л.Б. Іванова